Історія лікарні

Неглибока річка, яка розділяє на дві частини населений пункт, тепер називається Молочною, а раніше вона була Токмачкою. Звідси і назва – м.Токмак. Це своєрідний край: в давнину тут водилися навіть південні слони, про що свідчать архівні розкопки.
Місто Токмак засновано у 1784 році. З 1784 року по 1962 рік носило назву Великий Токмак, а з 1962 року – Токмак. Розташовано м.Токмак за 91 км. від м.Запоріжжя. У 1923 році містечко одержує статус селища міського типу. У 1938 році Токмак переведений в розряд міста з 20 тис. населенням. Токмацький район площею 1488,5 кв. км. з 1944 року в існуючих межах.
У кінці ХІХ сторіччя антисанітарія, незадовільне медичне обслуговування приводили до спалаху епідемій з високою смертністю населення, особливо серед дітей.
В Токмаку довго не було ніяких медпрацівників. Хворих возили бричкою до земського лікаря в місто Мелітополь за 60 км.
Пацієнти очікували в черзі по 2 – 3  дні. Люди лікувалися травами та чаклували біля них бабки-повитухи.
Тільки в 1917 році у Токмак приїхали на роботу один лікар – Михайло Іванович Плужничний та один фельдшер – Іван Петрович Закалюжний. Михайло Іванович та Іван Петрович закладали перші камені у фундамент медицини на Токмаччині.
Хворих було багато. І тому вони не відмовлялись працювати і вдень, і вночі. Це були люди справді самовідданої героїчної праці. З тих пір пройшло багато часу. А про них ще й досі живе добре слово серед людей.
Тільки в 1917 році у Токмаку було нарешті відкрито лікарню. Через деякий час в ній нараховувалось 15 ліжок.
У 1938 році Токмацька лікарня значно розширилася: в ній було 200 ліжок, працювало 13 лікарів, 39 чоловік середнього медичного персоналу. Серед них лікарі – Глафіра Тимофіївна Судникова, Микола Федорович Онопко, Семен Трохимович Гладнєв та інші.
Війна практично перекреслила медицину Токмака. Завдяки ентузіазму медиків і населення було відбудовані приміщення лікарні.
Після війни Токмацька лікарня в 1951 році мала 125 ліжок, із них 30 в хірургічному відділенні. Вона розташовувалась на другому поверсі теперішньої стоматологічної поліклініки. В операційній був лише один операційний стіл.
Завідував відділенням самовідданий лікар-хірург Борис Карлович Голле, разом з ним працювали хірурги Фріда Зінов’євна Файтельсон, яка пройшла чотирирічну фронтову підготовку хірурга, випускник Дніпропетровського медичного інституту Павло Михайлович Братусь.
На Токмаччині особливого розмаху набула медицина в 60 – 70-х і 80-х роках. В цей час головними лікарями були Яків Анастасович Яковіді (1954 – 1960рр.), Павло Якимович Матвєєв (1960 – 1964рр.), Юрій Микитович Кобеляцький (1964 – 1974рр.), Павло Якович Мельник (1974 – 1979рр.), Віктор Омелянович Дядик (1979 – 1987рр.).
За час головного лікаря ЦРЛ Віктора Омеляновича Дядика бурхливо зводяться сучасні медичні корпуси. Збудовано терапевтичний корпус, хірургічний корпус, операційний блок, дитячу лікарню, акушерський корпус, на периферії (м.Молочанськ) – центральну номерну лікарню.
У 1998 році Токмацьким лікарям Ігорю Григоровичу Яремчуку і Леоніду Тимофійовичу Алексейчуку Указом Президії Верховної Ради України присвоєні високі звання – «Почесний лікар України».
Разом з адміністрацією працювали громадські організації: рада наставників, рада молодих спеціалістів, рада медичних сестер, медична рада, товариський суд.
Добру пам’ять і подяку населення заслужили спеціалісти і організатори охорони здоров’я: Микола Олександрович Паталаха, Семен Тимофійович Гладнєв, Катерина Василівна Синиця, Валентина Іванівна Трифонова, Галина Павлівна Торопчинова, Олександра Петрівна Уманська, Катерина Миколаївна Іщенко, Євдокія Григорівна Савон, Катерина Іванівна Титенко.
Великий внесок в розвиток охорони здоров’я Токмаччини зробили: Паталаха Микола Олександрович, Алексейчук Леонід Тимофійович, Безручко Любов Миколаївна, Бебешко Валентина Олександрівна, Дзевочко Варвара Купріяновна, Яремчук Ігор Григорович, Козюра Володимир Іванович, Лобач Володимир Федорович, Синиця Катерина Василівна, Муліка Валентина Петрівна, Заводовська Ганна Вікторівна, Тимошенко Аліна Іванівна, Боненко Петро Тимофійович, Яковіді Яків Анастасович, Мануйлова Анна Григорівна, Кравченко Андрій Андрійович, Медзель Ніна Григорівна, Кожухарь Галина Вікторівна, Кузнєцова Олімпіада Миколаївна, Шейко Лідія Яківна, Бебко Людмила Федорівна, Доброс Людмила Федорівна, Бараненко Людмила Миколаївна.
Досягнуті успіхи у розвитку матеріально-технічної бази охорони здоров’я в 1960 – 1990 роки дозволили до послуг населення надати поліклініки (для дорослих, дитячу, стоматологічну, жіночу консультацію, медико-санітарну частину заводу ім. Кірова), центральну районну лікарню на 827 ліжок, протитуберкульозний диспансер на 75 ліжок, міжрайонну станцію переливання крові, відділення швидкої допомоги. В стаціонарах лікувалося 19,9 – 23,6 тис. хворих. Амбулаторно-поліклінічних відвідувань щорічно реєструвалося 750 – 850 тисяч.
Показник народжуваності дорівнював 15,1 – 15,6 на 1000 населення, показник загальної смертності дорівнював 12 – 14 на 1000 населення. Бюджет ЦРЛ складав 5 – 5,5 млн. крб..
На початку 90-х років становище почало змінюватися. В цей час головними лікарями були: Микола Миколайович Чорний (1987 – 1988рр.), Микола Васильович Нікітюк (1988 – 1999рр.), Євген Валентинович Ганічев (1999 – 2000рр.), Валерій Миколайович Сапа (2000 – 2003рр.), Микола Васильович Нікітюк (2003 – 2011рр.).
Нині колектив лікарні очолює Василь Васильович Марусенко.